Історичний огляд архітектури Львова - DimBot
Історичний огляд архітектури Львова

Історичний огляд архітектури Львова

Перша письмова згадка про Львів сягає 1256 року. Однак, історія міста ще давніша. Зараз нам…

Перша письмова згадка про Львів сягає 1256 року. Однак, історія міста ще давніша. Зараз нам складно уявити планувальну структуру давнього Львова, але можна стверджувати, що забудова не була хаотичною. Як і інші давньоруські міста, Львів складався з двох частин: укріпленого дитинця (замку) і передмістя, або посаду, обнесеного валами й частоколом. Дитинець розміщувався на верхньому плато сучасної замкової гори; внизу було передмістя із головною торговою площею міста. Житлові будинки були виключно дерев’яними та щільно стояли один біля одного.

 

Про розміри Львова у XIII-XIV ст. можна судити за кількістю зведених у той час храмів. У рукописних документах згадуються храми Миколая, Онуфрія, П’ятниці, Воскресіння, Федора, Варвари, Преображення, Введення, Івана Богослова, латинські храми Івана Хрестителя та Марії Сніжної, а також три вірменські храми. Більшість із них були дерев’яними, але були й кам’яні.

 У середині XІV ст. майстер Ничко розпочав будівництво латинського кафедрального собору. Близько 1370 р., за кошти багатих вірменських купців, Якова з Кафи (Феодосії) і Паноса з Гайсараца, було завершено будівництво основної частини Вірменського собору. 

 Загалом, уся забудова міста до 1527 року належить до готичної архітектури. Саме у 1527 році у Львові була Велика Пожежа, яка знищила як готичну забудову, так і більшість споруд тогочасного міста.

 

Ренесансна архітектура Львова була бере початок у першій половині XVI ст. Архітектурні комплекси ренесансних будівель міста, які збереглися й досі, є унікальними не лише для української архітектури й були занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Розквіт львівського ренесансу припадає на другу половину XVI ст., а саме на 70-90 рр. До початку XVII ст. була остаточно збудована площа Ринок та більшість кам’яниць, які ми можемо бачити й зараз: Чорну, Корнякта, Бандінеллі, Венеційську, Шольц-Вольфовичів, Гепнерівську.

Барокова архітектура Львова почала розвиватись на початку XVII ст. з будівництвом костелу єзуїтів (1610—1630) за проектом Джакомо Бріано. Зразком для костелу слугувала римська базиліка Церква Il Gesù. Костел єзуїтів вважається першим бароковим храмом на теренах сучасної України та одним з перших таких храмів у Речі Посполитій.

Перша половина XVII ст. характеризується спорудами у стилі пізнього Відродження. Лише у XVIII ст. навколо Середмістя з’явились споруди у стилі пізнього бароко. Також було збудовано чи перебудовано низку житлових будинків — Муратовичів (вул. Вірменська 13), будівлі на площі Ринок, які зберегли свій вигляд і до сьогоднішнього дня, а саме кам’яниці Роттендорфівська, Кільяніщинська, Бандінеллі. З кінця 1760-х років почалась перебудова фасадів кам’яниць у стилі рококо (кам’яниця Францвенігівська).

Класицистична й ампірна архітектура Львова розвивалась з другої половини XVIII ст. до середини ХІХ ст. Перші риси класицизму простежувались вже в архітектурі пізнього бароко. На початку XIX ст. в архітектурі Львова з’явились елементи стилю ампір.

Кінець XIX ст. відомий як стиль зрілого віденського історизму.

Архітектура модерну стала панівною у Львові на початку ХХ ст. і аж до початку Першої світової війни.

На початку ХХ ст. населення міста стрімко зростало.  Це позначилось і на інфраструктурі: почали розвиватись мережі газо-, електро-, водопостачання і водовідведення, були прокладені нові трамвайні лінії. У 1909 р. було прийнято третій будівельному статуті міста, згідно з яким вперше дозволялось зводити п’ятиповерхові будинки за спеціальним дозволом міської ради. Цьому сприяло також впровадження металевих конструкцій та залізобетону. У будинках вперше було встановлено централізоване опалення та ліфти. Цей будівельний розвиток збігся із поширенням нового стилю модерну — сецесії.  За цей період було збудовано не лише окремі громадські та житлові будівлі, але й блоки будівель, які могли займати цілі квартали забудови. Значні реформи торкнулись і тогочасних комунальних служб. Було збільшено поверховість будинків, бо це дозволяла вдосконалена система водопостачання. В будинках вже не облаштовували внутрішньобудинкові туалети загального користування чи балкони з входами до квартир. Почали з’являтись нові квартали з будівлями у стилі модерн. 

 Міжвоєнна архітектура Львова відноситься до періоду 1920 – 1939 років. У 1920-х роках при відбудові, реконструкції будівель, декоруванні інтер’єрів застосовували елементи стилів Ар Деко, пізнього модерну. У 1930-х роках широко застосовували засоби конструктивізму, функціоналізму. Через фінансову кризу початку 1920-х років будівництво практично не велось, при можливості відновлювали зруйновані війною будівлі.

На початку 1930-х років з’явилась архітектура конструктивізму та функціоналізму у всіх її “найкращих” проявах. У повоєнні роки нового будівництва майже не проводили, масове житлове будівництво розпочалось аж у 1950-х роках. Будинки, що з’являлись у той час, називались “сталінськими”.

У другій половині 1950-х років з’являється малоповерхове будівництво, яке фінансувалось переважно промисловими підприємствами.  Наприклад, забудова вулиці Княгині Ольги, частково вулиць Варшавської, Пасічної та Левандівки.

 З розвитком промисловості до Львова на роботу лине великий потік людей, яким потрібно було десь жити.  Будівництво чотири та п’ятиповерхових кілька секційних будинків розв’язувало це питання і з’явились усім відомі хрущовки. Кімнати були маленькими, кухні крихітними, а ванни об’єднували з туалетом. Спочатку будинки зводили з цегли, однак, з метою ще більшої економії перейшли на панельне житлове будівництво. Почали будувати цілі мікрорайони з власною інфраструктурою. Першим великим мікрорайоном став масив між вулицями Виговського, Любінською та Городоцькою. У середині 1960-х років з’являються дев’яти і чотирнадцятиповерхові житлові будинки, як цегляні, так і панельні. 

 Чимало таких будинків ми можемо бачити у Львові й зараз, але тішить і те, що поруч із панельними п’ятиповерхівками виростають сучасні новобудови, які, можливо, теж колись увійдуть в історію архітектури нашого міста.